30 років Незалежності – Франківщина…

Просвітянський серпень 2021 року видався багатим на радісні події і велелюдні заходи. Адже в ювілейний для нашої держави рік відзначення Незалежності важливо було відновити у пам’яті ті визначні історичні події, що передували Незалежності, надати слово людям, які посприяли незалежній ході нашої держави і підтримували Україну в перших її самостійних кроках до становлення і визнання. Просвіта завжди стояла у витоках державотворчих процесів і суспільних змін. Тому ще приємніше було активізувати громаду та об’єднати людей у просвітянських заходах, наповнених радістю, надією, спогадами про боротьбу і вірою у перемогу.

Просвіта Прикарпаття розпочала відзначення ювілею Незалежності України з перших днів серпня, організувавши традиційний дитячий просвітянський табір «Нам пора для України жить». Для активної молоді також була можливість здійснити сходження на гору Говерла з державним прапором.  Цікавим молодіжним заходом відзначився святковий концерт «Серце моє тобі, Україно» дитячого вокального ансамблю «Просвітяночки» Клубу обдарованих дітей НД «Просвіта» та сольний концерт просвітянки Лесі Мельник у Музеї мистецтв Прикарпаття.

Нещодавно Просвіта започаткувала проєкт, де в невеликих листівках відображено біографії людей, які зробили значний внесок у здобуття незалежності та становлення державності України. Побачили світ перші 9 листівок. Спеціально до ювілею Незалежності просвітянське видавництво випустило збірник пісень «Здобудеш державу – чи згинеш в борні» (упорядниця – Михайлина Боднар). У День Прапора відбулась його презентація. Пісні, поміщені у збірнику, допомагали воякам і командирам УПА вистояти в лихоліттях боротьби і сталінських репресій, звеличували подвиг нескореного народу. На презентації збірника їх виконували жіночий вокальний ансамбль «Вишиванка» ОНД «Просвіта», фольклорно-етнографічний гурт «Пшеничне перевесло» ОО «Жіноча громада», тріо «Ґроно калини» Микитинецького Народного дому, виконавці Галина Шеленко, Надія Саїнчук та Володимир Ткачук. Всі присутні в залі виконували пісні «Рости, рости, черемшино», «За Україну», «Ой у лузі червона калина», «Ой у лісі на полянці», «Там десь далеко на Волині»… В репертуарі хору «Берегиня» Союзу українок теж є чимало пісень стрілецької і повстанської лірики, які звучали в залі. Не забуваймо цих пісень і несім їх до людей. А на допомогу вам прийде цей збірник із більш ніж сотнею творів.

Напередодні відзначення Незалежності в Народному домі «Просвіта» відбулося урочисте ювілейне розширене засідання Ради і Правління Івано-Франківського обласного та міського ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка. Учасники, а це і ветерани організації, котрі на початку 9-их років минулого століття творили Товариство української мови, організовували перші демократичні вибори до рад усіх рівнів і президентські, відкривали замовчувані радянською владою правдиві сторінки нашої історії, попри переслідування піднімали перші національні прапори, і вже молоді їхні послідовники. Всі разом натхненно заспівали славень «Ще не вмерла…» Щиро вітав усіх голова обласної «Просвіти» народний депутат I і II скликань разом з іншими депутатами, що ухвалювали Декларацію про державний суверенітет України й Акт проголошення Незалежності Степан Волковецький. – Вперше за багато століть Україна відзначає 30-річний ювілей відновлення своєї Незалежності. Так, ми мали її в княжу добу, в короткі, як на історичні мірки, часи Хмельницького, Мазепи, УНР і ЗУНР, але такий поважний часовий відтинок – вперше, – наголосив промовець. – І це таки свято. Попри багато проблем, аґресію Московії, окупацію Криму і війну на сході, зростання тарифів на життєво важливі послуги, корупцію і перманентну економічну кризу… Незалежність – це мета і фундамент, на якому таки постане вільна, сильна і багата Україна, в якій українці будуть щасливі… Вітаючи святочне зібрання, член Ради і Правління обласного об’єднання, голова Всеукраїнського братства ОУН– УПА Богдан Борович теж згадав ті буремні дев’яності роки національного пробудження і творення Незалежності. І першими у тому історичному процесі були Народний рух України і Товариство української мови… Оскільки, згідно тодішнього законодавства, висувати кандидатами у депутати всіх рівнів мали право громадські організації, то саме вони фактично були лідерами громадської думки. Вони збирали багатотисячні мітинґи, пропонували у владу нових людей, очолювали суспільні процеси. До них прислухались не тільки компартійні чиновники, а й військові, керівники силових структур, вони піднімали хвилі національного спротиву, які котили до столиці, і сходу, і півдня країни. Саме завдяки їхньому патріотизму, самовідданості, підтримці постала і була проголошена Незалежність України, переконаний Богдан Борович. Із ювілеєм вітала товариство голова Івано-Франківського МО «Просвіта» Марія Гуцол. – 30 років – це багато чи мало? – звернулася вона до присутніх. – Так, зроблено багато, але і мало, бо не досягнено того, про що мріяли на початках Незалежності, не досягнено економічного розвою, якому б ми раділи і яким би пишалися. Бо для цього мали і маємо всі можливості: талановитих і працьовитих громадян, багаті природні ресурси, прагнення працювати і досягати мети. А для реалізації української ідеї повинні насамперед зорганізувати владний механізм через вибори й усвідомлений вибір… Член Правління ОО ВУТ «Просвіта», голова «Молодої Просвіти» Євгенія Бардяк наголосила, що Незалежність відкрила молоді можливість вільно реалізовувати себе і свої ідеї через освіту, здобуття фаху і навіть «Молоду Просвіту», долучаючись до неї замолоду… А потім було показано відеофільм «Палаюча ватра» авторства Михайлини Боднар про створення і діяльність однієї із найбільш активних і ефективних організацій – Тлумацького районного об’єднання «Просвіта». Справді бо, на Тлумаччині вогонь просвітянського руху впродовж усіх тридцяти років Незалежності не згасав. Він осяває працю і життя покутян і в будні, і в свята, ширячи ряди товариства, творячи музеї та спонукаючи членство до очищення замулених джерел народної пам’яті, традицій, культури. Про що, підсумовуючи побачене, розповіла голова районного об’єднання Галина Дзьоба. Насамкінець голова ІФ ОО ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка вручив активістам товариства ювілейні медалі «До 150-річчя «Просвіти» та подячні грамоти.

Серед інших запланованих заходів на ювілей нашої держави у НД «Просвіта» вплівся і вечір відпочинку «Кому за…». Проходив він у піднесеному настрої, а головне, що відвідувачі не пасивно споглядали підготовлену програму, а безпосередньо самі готувались і брали в ньому участь. Як завжди, за вже сталою традицією, співачка Руслана Денега з піснею «Єднаймось в «Просвіті» запросила всіх до танцю у колі. А ще виконала пісню «Молитва за Україну», бо програма була побудована так, що славили ювілей у пісні, слові, танці. Вчителька Катерина Бойчук із Коломийського району, яка разом зі своїм чоловіком паном Михайлом майже не пропускають таких заходів, підготувала й прочитала ювілейне поетичне вітання. Воно дуже всім сподобалось і тому зустрічали її бурхливими оплесками й скандували: «Слава Україні!», як і всім, хто виступав поміж танцювальними мелодіями. Цілими родинами з бабусями й дідусями прийшли привітати присутніх вихованці Клубу обдарованих дітей обласної «Просвіти» Єлизавета Василів піснями «Ми разом», Тетяна Басараб – «Рушничок», Андрій Голинський – «Повір у себе»… Хвилююче читала свої патріотичні вірші Надія Гриців – «Народе мій», «Захистимо рідну нашу землю». Згадала свої майданівські дні та виступи на столичній сцені вчителька української мови і літератури з Поляниці Ганна Попович, яка в своєму творчому доробку теж має поезії про ці події, зокрема, прочитала «Лист до майданівця». Добре підготувався до вечора відпочинку і постійний відвідувач Тарас Драбчук, вивчивши тематичний вірш «Зрада». А Тетяна Нивникова родом із Запоріжжя, яка нині проживає у нас, учасниця фольклорно-етнографічного гурту «Пшеничне перевесло». , хвилююче прочитала цікаву і змістовну відповідь співачці Віці Циганковій, яка напи сала: «От Донєцка до Крємля – наша русская зємля» 74річної пенсіонерки з Луганська «…Від Донецька до Кремля – українська це земля, наш князь Юрій Долгорукий підкорив болота й луки, вам Москву він заснував, щоб нечистий вас забрав. Ще в Москві хор жаб співав, Київ наш вже процвітав. То не вмерти Україні, не здамо землі ні клапоть, пам’ятайте русскій лапоть. Вірю, знаю, прийде час, відповість він за Донбас…» У такому ж сатиричному стилі висміяли Росію та її владу в своїх піснях союзянки Юстина Лялик та Марія Яцишин. Волонтер Тарас Драбчук, очевидець подій на Донеччині, виконав журливу пісню, яку підтримав зал, «Ой полечко, поле». Всі присутні на вечорі відпочинку заспівали «Ой у лузі червона калина», підбадьорюючи себе, і з вірою, що прийдуть в Україну кращі часи. І, як завжди, було «Многая літа» для іменинників.

Тими днями відбулась урочиста сесія Івано-Франківської обласної ради з нагоди 30-річчя відновлення Незалежності України, де від імені депутатів Івано-Франківської обласної ради першого демократичного скликання та народних депутатів, які проголошували незалежність України, на сесії виступив голова обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка Степан Волковецький. Він назвав поіменно обранців від Івано-Франківщини, безпосередньо причетних до ухвалення доленосного Акта 24 серпня 1991 року: Левко Лук’яненко, Маркіян Чучук, Михайло Голубець, Дмитро Захарук, Степан Пушик, Зіновій Дума, Петро Осадчук, Любомир Пиріг, Володимир Шлемко, Богдан Ребрик, Євген Новицький, Степан Волковецький. На жаль, п’ятеро з них уже відійшли у вічність.

– Якщо ведемо розмову про значення для нашого народу цієї вікопомної дати, – сказав С. Волковецький, – то я відзначив би ось який момент: уперше в українській історії, майже за сім століть починаючи від Київської держави і Галицько-Волинського королівства, незалежна Українська держава існує вже аж три десятиліття. Як на мене, це знаменний факт і привід для нашої гордості, для визнання нашої національної гідності, того, що ми є справді державним народом. Думаю, важливо також розуміти, що основні проблеми українського народу впродовж його вікової історії зумовлювала його бездержавність. Саме з цією обставиною, вважаю, були пов’язані голодомори, геноциди, депортації, чорнобильська катастрофа, яких довелося зазнати українцям. Утім, і до сьогодні ще багато людей в нашій країні не усвідомили належним чином значення української державності. Тим часом Українську державу необхідно будувати саме на національній основі. Національна ідея для мене особисто означає пріоритет цінностей і традицій нашого народу, української Церкви й загалом всього українського – цього, на превеликий жаль, ще немає у нашій вже 30 років незалежній державі. Її політичний курс протягом тих трьох десятиліть нагадував зигзаг: були на цьому шляху і успіхи, як-от прийняття Закону про мови, і невдачі, і проблеми – найбільш очевидні в тих регіонах, де не бралися діяльно утверджувати серед населення українські мову й національну ідею. Очевидно для мене і те, що Московія була й залишається історичним ворогом України. На жаль, чимало наших співвітчизників цього чомусь не бачать чи не хочуть бачити. Тож напрошується запитання: скільки ще потрібно жертв, які ще території, окрім Криму й частини Донбасу, Україна мала б втратити, щоб ті люди повністю прозріли? У зв’язку з цим виникає ще одне запитання: чому наша історична наука така пасивна, де навчальні підручники для учнів та студентів зі справжньої, а не «накинутої» українцям їхніми сусідами історії України? В 1991-му ми не вагалися, а знали, на що йшли. Основним нашим прагненням було використати історичний шанс, який тоді Україна мала, і ми його використали. Такого б духу й натхнення і нашим сучасникам, а найперше – молоді, якій належить перейняти естафету від старшого покоління.

С. Волковецький привернув увагу присутніх і до такого моменту:

– Івано-Франківська обласна рада з першого ж свого демократичного скликання активно проявила і за 30 років Незалежності закріпила у своїй діяльності політичну функцію. В той час, коли я очолював обласну раду, нам адресували немало нарікань і звинувачень у її «заполітизованості», ухваленні численних звернень політичного характеру до центральних органів влади. Але такі й тепер, переконаний, потрібно приймати. Мені імпонує те, що обласна рада восьмого демократичного скликання виступає із заявами з різних питань політичного життя, враховуючи при цьому загальнодержавні, а не просто регіональні інтереси. Бо як три десятиліття тому, так і тепер депутатський корпус облради розуміє, що їх навряд чи ухвалюватимуть на своїх сесіях інші обласні ради поза трьома галицькими областями. Отож щиро бажаю як обласній, так і радам нижчого рівня нашого краю гідно тримати марку патріотичного Прикарпаття, а всім нам – тієї віри в українську справу, яка зринала в людських душах 30 років тому на хвилі ентузіазму. Бажаю молодому поколінню українців, аби воно упевнено понесло вперед, у майбуття передану нами естафету неспокою, повсякденної боротьби за Україну і домоглося відчутного зміцнення Української держави.

     29 серпня у день пам’яті полеглих учасників АТО Просвіта провела захід «З Богом і Україною в серці» (організатор – Марія Солодчук), в рамках якого відбулася презентація патріотичного збірника «Герої. Пам’ять. Поезії» (упорядник – Наталія Дяченко). В збірнику зібрано авторські поезії, присвячені воїнам, які уже котрий рік  поспіль душею і тілом боронять наші кордони, нашу Незалежність ціною свого життя. Ці книги будуть відправлені на передову, а  в просвітянській залі всі присутні висловлювали вдячність живим, а молитву – полеглим учасникам АТО.

     Варто зазначити, що всі просвітянські святкування супроводжувала виставка вишиваного одягу сучасного і стародавнього, організована міською «Просвітою», яка також завершила цикл святкувань гарним святочним дійством – зустріччю з просвітянськимим родинами, які творили Незалежність.