До Тараса ідуть люди
Розпочався березень, а з ним і Шевченків світ. Увійшовши в нього, можливо, зрозуміємо, звідки в нього та неосяжна любов до України, її народу і всіх чесних людей світу, звідки брав він сили вистояти в боротьбі проти зла і не зламатися, звідки в нього такий високий духовний світ і геніальний талант. Тому й українці так високо його цінують, а коли приходить його день, гідно стараються вшанувати, як ось просвітяни у НД «Просвіта».
Кого глибше цікавить його життя, відвідує наш Музей народної шани Тараса Шевченка, експозиції якого ілюструють вплив творчості, ідей Т. Шевченка на громадсько-політичне життя краю.
А у великому залі Народного дому експонувалась виставка портретів Тараса Шевченка, а їх більше двадцяти, які прикрашають приміщення. Минулої неділі тут відбулося святкове дійство «Уклін тобі, Кобзарю». Шану йому складали діти Клубу обдарованих дітей НД «Просвіта», музичної школи № 1 ім. М. Лисенка, Центру дозвілля дітей та юнацтва за місцем проживання, переможці міського Шевченківського конкурсу читців, народна аматорська хорова капела «Бескид» обласного Товариства «Лемківщина», ЗОШ № 13, жіночі вокальні ансамблі «Квіти ромену» ОНД «Просвіта» і «Смерічка» ЦНД, активні просвітяни Богдана Ботюк, Володимир Бик та Юлія Данилюк.
І так щороку у цей час гамірно і людно, відколи тут 25 березня 1914 року, відбулись урочистості до 100-річчя поета. Тоді на ньому було відкрито барельєф Т. Шевченка і дошка роботи скульптора Г. Кузневича, на святі виступали письменник Б. Лепкий і громадсько-культурний діяч, пізніше – віце-президент ЗУНР Л. Бачинський. Під час Першої світової війни бюст Т. Шевченка знищила російська вояччина і аж перед проголошенням Незалежності України 1989 року барельєф поета було поновлено. Відтоді знову у НД «Просвіта» горить просвітянський вогник, запалений Шевченком. Шевченко живий. Тим він і близький нашій сучасності, зріднений з нею.
* * *
У НД «Просвіта» цими днями людно. Раз, що цікавиться більше просвітницькою роботою молодь, так як на сьогоднішній день ще немає найуспішнішого соціально-політичного проекту, ніж «Просвіта», найдавніша і наймасовіша громадська організація.
Цими березневими Шевченківськими днями притягує їх і те, що тут діє Музей народної шани Тараса Шевченка, єдиний на Західній Україні. Відкрився він у День Незалежності 2014 року. Відтоді до нас навідується чимало краян, гостей міста. Про свої враження вони пишуть у книзі відгуків.
Козаки Черкаського обласного козацького товариства ІГОУВК пишуть: «І на оновленій землі врага не буде, супостата». Учні Коломийської школи: «Спасибі вам за збережені спогади, історію, людські долі…» Відвідувачі з Донецька вдячні Петрові Арсеничу за ідею створення такого музею.
І ось днями його відвідали студенти Івано-Франківського педагогічного інституту, яких організувала доктор філософських наук Олександра Качмар. Про ідею створення такого закладу, про його мистецьке оформлення, яке робили художники Іван та Андрій Гавриліви, про експозиції, про те, як зносили наші краяни з домів речі, пов’язані з цим дорогим для кожного українця іменем, про заходи, які тут організовуються, – розповідала їм завідувачка культурно-масової роботи обласної «Просвіти» Михайлина Бондар.
Вона роздала кожному відвідувачу тижневик «Галицька Просвіта», а також просвітянський буклет, де відображено напрямки діяльності обласної «Просвіти», її структурні підрозділи, мистецькі колективи. А пізніше провела екскурсію в просвітянські редакцію газети, видавничий центр, студію звукозапису, українську книгарню, Клуб обдарованих дітей та молоді, студію «Етнос карб», розповіла про історію НД «Просвіта», які дбають про духовний потенціал наших людей, щоб українська культура попри всі лихі віщування жила у віках.
У Музеї народної шани Тараса Шевченка на той час діяла виставка відповідального секретаря Івано-Франківської міської «Просвіти» Н. Синиці «Вишивана Шевченкіана».
А на черзі Музей народної шани Тараса Шевченка чекали відвідати курсанти Прикарпатського факультету Національної академії внутрішніх справ, яких організувала куратор, кандидат філологічних наук, доцент Оксана Ковальчук.
* * *
Підростають діти і разом з Кобзарем росте любов до рідного слова, до рідного краю, який виникає в уяві і в дійсності. З цієї любові виросла правдива, вогненна поезія Кобзаря, це синівське почуття і живило той дух протесту, бунтарства, закликало до волі, кращої долі рідний народ.
А чи знаємо ми Шевченка? Вже кілька років поспіль у Музей народної шани Тараса Шевченка викладач Івано-Франківської музичної школи № 2 ім. В. Барвінського Ярина Курило збирає учнів музичної школи, які заглиблюються у чудодійне Шевченкове слово, відкривають свої серця, щоб без усяких упереджень і лукавих помислів сприйняти Кобзаря. Так було і цього року в годину спілкування з ними. У програмі виконували інструментальні твори українських композиторів, читали поезії Тараса Шевченка та про нього.
Підготувала Михайлина Боднар
