Вітання славній ювілярці
13 жовтня у монастирі ”Пресвятого Серця Ісусового”, що у Войнилові, відбулися урочистості з нагоди 95-ліття монахині Василії Николайчук, ЧСВВ. З почесною місією привітати ювілярку завітали високопосадовці.
Розпочалось святкування молебнем до Богородиці у монастирській каплиці, який очолив о.Петро Дурбак. По завершенню богослужіння за здоров’я мати Василії виступив з вітальним словом Голова районної ради Михайло Лаврів та начальник відділу виконавчого апарату районної ради, голова Долинського РО «Просвіта» Zenoviy Mandryk, вручивши мати Василії подарунок, квіти та Подяку Калуської районної ради. Прес-секретар Івано-Франківського ОО ВУТ «Просвіта» ім.Т.Шевченка Оля Бойчук вручила Медаль «150-річчя Просвіти» та спільну грамоту голови Івано-Франківської обласної ради М.Сича і голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації С.Онищук за багаторічну щиру працю задля Божої слави, значний особистий внесок в утвердження Християнської віри, благотворний вплив на виховання молодого покоління у вічній істині. Керуючий справами виконавчого комітету Калуської міської ради, член Народного руху України Олег Савка, депутат Калуської міської ради, Голова Калуської міської організації Народного Руху України Юрій Погинайко, голова Калуського міськрайонного об’єднання «Просвіта», депутатка Калуської міської ради та членкиня «Союзу українок» Леся Кирилович вручили почесній ювілярці портрет «Мати Василія Николайчук», написаний художником Іваном Гіфесом . Л.Кирилович нагородила вислужену ігуменю грамотою Калуської міськрайонної організації ВУТ «Просвіта» ім.Т.Шевченка. До привітання приєдналися всі присутні.
Мати Василію люблять та поважають сестри-монахині, її знають і шанують жителі сіл і селища. За багаторічне віддане служіння Богові, церкві і людям мати Василія була нагородження почесними грамотами і подяками. Монахиня навіть була відзначена Папою Римським з нагоди 50-річчя монашого служіння. Варто пригадати, що за сприяння мати Василії на подвір’ї Войнилівської ЗОШ була споруджена капличка-ротонда Божої Матері. При монастирі була створена бібліотека християнської літератури, де можна було зичити книжки на релігійну тематику і придбати різноманітну друковану продукцію.
На життя мати Василії випало чимало випробувань. Упродовж половини свого життя вона та її родина перебували в репресіях. Єдине, що не дозволило зламатися, — це молитва і віра в Бога. Монахиня каже, що Бог і справді дав їй чимало терпінь, однак — і винагородив. Мати Василія Аріадна Николайчук народилася 9 лютого 1926 року в Надвірній. ЇЇ мати була донькою священника, а батько – Микола Николайчук – адвокатом. Свого часу був офіцером австрійської армїі, а після Другої світової війни вступив до лав Української Галицької Армії, де воював під проводом генерала Мирона Тарнавського, був поручником, воював на східній Україні з більшовиками. Він очолював осередок ОУН, був керівником хору та засновником і головою читальні «Просвіта»Дідусь по материнській лінії, о. Любомир Зарицький, був парохом у Войнилові. Перебував у таборі в Талєргові, а згодом — проживав у Войнилові, де помер у статусі греко-католицького священника.Невдовзі після приходу більшовиків 22 жовтня 1939 року було арештовано батька Аріадни Николайчук, якого більше ніколи не бачили в живих. А його дружину, доньку та сина зіслали в Казахстан. Повернулися 22 травня 1946 року. Після завершення школи навчалася заочно в Львівському політехнічому інституті. Після закінчення другого курсу в липні 1950 року її знову заарештували. Спершу перебувала у Львівській тюрмі, згодом була у Золочеві, а потім завезли на 10 років у Тайшерський лагер. Саме там жінка стала свідком сильної віри людей в Бога.Важко працюючи на лісоповалі, долаючи по 10–15 кілометрів щодня, репресовані постійно молилися, «по-тихому» святкували свята, постили. Вервиці робили із хліба та ниток, молитвами освячували.У 1956 році за амністією людей почали відпускати з таборів. Мати Василія приїхала до Калуша, а звідси — пішла до сестер у Войнилів, де і залишилася.Все своє нелегке життя мати Василія служить Богові і людям – це її щире душевне покликання.. Після того, як повернулася в рідний край уже більше 30-ти років у Войнилові і в його околицях разом із Сестрами монахинями несуть Добру новину Євангелія у садочки і школи, провадять Біблійну спільноту та допомагають потребуючим. Монахиня каже, що про чоловіка і сім’ю не було часу думати. Тому жінка свідомо обрала монаше життя і обрала нове ім’я — мати Василія. Будучи монахинею, жінка завжди відчувала себе комфортно. А служіння Богові для матері Василії є її щирим душевним покликанням
Біографія – матеріал інтернет-видання «Вікна»
