ПРОСВІТА СЬОГОДНІ І ПРОБЛЕМИ УКРАЇНИ
1. Проти України ведеться загарбницька війна на знищення. Якою бачите працю Просвіти в цих умовах
Все українське суспільство має бути відмобілізоване – на бездоганну працю, на розв’язання проблем існуючих і недопущення створення нових. Такою я бачу і працю Просвіти. Вона повинна вказати на існування задавнених проблем, на попередження виникнення нових. Найважливіше, щоб до праці для збереження української держави долучився український народ. А народові потрібна віра в успіх. Як на фронті, так і по всій Україні. Потрібна віра старших і молодих, батьків і дітей, педагогів і учнів. Тут потрібна єдність слова і діла, праці в родинах, в школах і закладах культури, у всіх державних установах. По всій Україні з цим досі не складалося. Просвіта має позитивний історичний досвід і сьогодні пропонує напрямки, форми і методи праці, що мають відповідати ситуації і забезпечувати необхідний результат.
2. Повертаймося до витоків. «Просвіта» – актуальність її створенні в 19 сторіччі. В 19 сторіччі Україна була колонізована двома імперіями. Мета царської влади була очевидною – знищити не те що народ, а навіть намір національного відродження. В Галичині австрійське правління було більш поміркованим. Але у Відні бачили Галичину як частину Польщі. Проблема українців полягала в суцільній неписьменності та національній пасивності і байдужості інтелігенції. За розв’язання саме цієї проблеми взялося українське духовенство. І поступово рік за роком ставали відчутними результати. Крім виховання української інтелігенції духовенство працювало з народом, спілкуючись з вірними народною українською мовою. Мова бачилася як головна ознака і опора народу і нації, що в ті часи творилися. Після заснування Просвіти у 1868 році вже вирішувалися завдання українського книгодрукування і повсюдне створення структур – читалень та філій. Формувалися українські освітні заклади.
3. Якими були головні досягнення створеної Просвіти кінця ХІХ і початку ХХ століття?
Найпершим очевидним досягненням було структурування суспільства. Сьогодні ми це називаємо розвитком громадянського суспільства. Після становлення інтелігенції, що поступово ставала українською елітою, почали створюватися громадські організації і формування – Січі, Луг, Союз Українок, Соколи, Пласт. Це були переважно молодіжні організації. Для підняття добробуту українців і забезпечення спроможності самої Просвіти створювалися економічні та господарські формування і організації – позичкові каси і кредитні спілки. Але це були, фактично, проміжні досягнення як інструмент досягнення головного і стратегічного завдання – формування українського народу і нації. А створення Українського Січового Стрілецтва засвідчило, що Просвіта послідовно, систематично та системно працювала над вихованням покоління, що здатне здобути Українську державу. Саме це і сталося 1 листопада 1918 після зразкової військової операції УСС під керівництвом сотника УСС (полковника) Вітовського. Це дало можливість проголосити українську державу ЗУНР. Ще одним стратегічним і грандіозним результатом було об’єднання українців по оба боки Дніпра і створення Соборної української держави після акту Злуки 22 січня 1919 року. 100-річчя цієї події будемо відзначати через кілька днів. Після розпаду української держави УСС під керівництвом Євгена Коновальця впродовж ряду років продовжували напружено працювати над консолідацією світового українства – були створені молодіжні та військові організації. Найавторитетнішою з них була «Українська військова організація» (УВО). Всі вони об’єдналися в єдину організацію на першому конгресі Українських націоналістів, що відбувся 28 січня – 3 лютого 1929 року у Відні.
4. Якою була праця Просвіти у міжвоєнний період і після створення ОУН?
Просвіта в цей час працювала в традиційних напрямках. Відроджувалися читальні і філії. Міцніли українські громадські організації, серед котрих найавторитетнішими були патріотичні спортивно – просвітницькі «Сокіл» і «Сокіл – Батько». Створювалися «Позичкові каси», «Спілкові крамниці», «Руські каси», «Позичкові спілки Райфайзена», виробничі кооперативи. Завдяки їхній діяльності селяни діставали можливість отримувати позики, в т.ч. для придбання сільськогосподарського інвентаря. Підприємства «Маслосоюзу» і «Центросоюзу» забезпечували збут продукції селянських господарств, випускали продукцію переробки високої якості і конкурентоздатної на ринках, в тому числі на європейському. Ця діяльність створювала економічну основу українського селянства і власне Просвіти. В час різдвяних свят просвітяни споряджали гурти колядників (дівчат і хлопців), що виїздили з колядою у віддалені райони, переважно гірські. За протекції священників їм надавали коней і сани місцеві заможні селяни. Колядували для Просвіти. В той же час Просвіта була легальним пристановищем підпільної ОУН в умовах польської окупації. Говорячи про міжвоєнний період, треба сказати про Січових стрільців, які подалися до Європи і здобули освіту в Празькому та Віденському університетах. Їхня доля в Україні наразі достатньо не з’ясована…
5. Після другої світової війни радянська влада здійснювала терор проти українського народу, в т.ч. проти Просвіти на теренах «визволеної» Галичини…
Так було. Крім того, влада вирішила взяти на себе функцію «просвітництва» під своїм контролем. Кілька перших років після війни клуби як державні заклади культури по інерції працювати в дусі Просвіти. Але незабаром радянська влада стала на ноги і повністю підпорядкувала собі ці установи, створивши ідеологічну вертикаль, через яку і пропагувала радянський спосіб життя. В першу чергу дружбу двох братніх народів – російського і українського.
6. У ваших публікаціях про заходи Просвіти ви часто дякуєте органам влади за підтримку чи участь в них. В чому актуальність цієї співпраці?
Просвіта не просто проводить якісь заходи заради самих заходів чи самореклами. Ми працюємо системно над важливими проблемами. Ми живемо в умовах української держави, а не польської чи московської окупації. Тоді праця Просвіти відбувалася у протистоянні з владою або була зовсім неможливою. Тепер нема потреби боротися з владою. Необхідно залучати владу до нашої суспільно важливої праці. Приклад – праця з нагоди 150-річчя Просвіти. Влада організовувала численні заходи і присвячувала їх цій визначній даті. В свою чергу Просвіта, проводячи свої заходи, вважала за необхідне залучати максимальну кількість людей, зокрема освітян, працівників культури і молодь до цих. Наголошу, праця Просвіти є суспільно значимою і має давати максимальний результат. Якась ізоляція від влади автоматично означатиме мізерний результат і недосяжність мети.
7.Аналізуючи економічну ситуацію в Україні, структуру промисловості і бюджетноутворюючого середовища, доводиться робити висновок, що значна частина цього працює на користь держави-агресора?
«На користь держави-агресора» не означає, що управлінці в Україні є агентами РФ. Вони зобов’язані забезпечувати на всіх рівнях керування державою, виконання законів, постанов і розпоряджень, «народжених» в Києві. А там за всі роки незалежності все згадане було спрямоване знову ж таки не на розвиток держави та інтересів українського народу. Також правляча вертикаль, в основному, переймалася вирішенням власних проблем та забезпеченням своїх особистих інтересів. Це породило таку собі ситуацію броунівського руху або багатовекторності суспільства. При такій ситуації про курс держави на успіх і розвиток не може бути й мови. Можна напевно стверджувати, що більшість «державних людей» заклопотані найбільше про збереження свого становища або його покращення. Це стосується значої частини «державних людей» – депутатів ВРУ, КМУ, АПУ і дальше по вертикалі до низу. Є винятки. В першу чергу – це агентура РФ, що почуває себе в Україні досить комфортно. Є також значна частина державних людей, які зорієнтовані на служіння українській державі і українському народові. Але критична кількість, все ж, відноситься до першої і другої категорій. Ними у ВРУ формується текуча політика – приймаються закони, постанови і програми, котрі або є шкідливими, або апріорі не будуть виконуватися. Бо якоїсь відповідальності за одне і друге не передбачено і не буде.
8. Якими повинні бути українська державна ідеологія і шляхи її досягнення?
Українська державна ідеологія має передбачати мету побудови і створення успішних держави і нації та шляхи її швидкого досягнення. Швидкого – це неприпустимість «броунівського руху». Ідеологія з визначеною метою має включати шляхи, методи і засоби досягнення високої мети. Праця всього державного апарату має виглядати як протікання електричного струму при наявності джерела енергії – державної машини, і електричного кола – мережі установ держави, всіх інституцій суспільства, всього українського народу. За цієї умови припиниться не лише броунівський рух, але й ходіння по колу безнадії, що неминуче веде до краху держави. Основа державної ідеології визначена – на державному рівні рух до ЄС і НАТО. Але відсутня ідеологія побудови самої держави – цивілізованої, успішної, ефективної, сильної, якими є більшість європейських держав. Приєднатися до них більшість українців хочуть. Надзвичайно важливо, щоб на шляху втілення визначеної мети жертвою не став український народ. Так було за часів Союзу, так було за всі роки від проголошення незалежності та її всенародної підтримки. Це означає, що народ має бути суб’єктом державного будівництва. А це можливе за наявності законодавства для обрання відповідальної влади. В цивілізованих державах це є і працює. Наразі прийняття необхідних виборчого кодексу і законів в Україні не розв’язане. Хоча кошти для цього не потрібні. Потрібна воля – 226 голосів «ЗА» у Верховній раді. Суть праці Просвіти сьогодні не може полягати лише у вигляді проведення окремих заходів. Важливо, щоб ці заходи були спрямовані і забезпечували досягнення високої мети – вирішення головних проблем суспільства. Першою серед них є виховання покоління, що збереже українську державу.
9. Чи бачите Ви можливість втілення української національної ідеї? Необхідно розвивати і зміцнювати структури громадянського суспільства. Задіяти до цього всіх інтелектуалів – освітян, працівників культури, медиків. Особливо духовенства. Всіх без винятку, хто хоче добра для України як матері всього українського народу. Над цим прагне працювати Просвіта сьогодні. Хочу застерегти певну частину української спільноти від намагання вирішити справу ще одним майданом чи революцією. Коли говоримо про громадянське суспільство, то крім політичної частини досягнення мети мусить відбутися створення економічної основи її досягнення. Це створення законодавчих умов для формування в Україні сильного середнього класу. Очевидно, що і тут не потрібно особливих коштів. Потрібна та сама політична воля у вигляді 226 голосів «ЗА» відповідні закони. Нічого надзвичайного. Але виборче законодавство є першою проблемою. Йдеться про ліквідацію мажоритарних округів та прийняття закону «Про вибори народних депутатів за відкритими регіональними списками». Тоді все стане з голови на ноги.
