Вівчар Богдан Дмитрович (12.02.1942, с. Сілець Жовтневого (нині Тисменицького) р-ну Івано-Франківської обл.) – журналіст, редактор.
Закінчивши сільську семирічну школу, він здобуває середню спеціальну освіту в Снятинському культосвітньому технікумі. Завідує клубом і бібліотекою у с. Кулинка Войнилівського (нині Калуського) району.
Після служби в армії (1961-1964 рр.) Богдан навчається на факультеті журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка. Отримавши диплом цього ВНЗ, він працює у Волинській обласній молодіжній газеті. З березня 1969 р. – на роботі в Івано-Франківській обласній газеті ,,Комсомольський прапор’’: власкор, завідувач відділу, відповідальний секретар. З листопада 1975 р. – редактор видання.
У 1979-1980 рр. Б. Вівчар працює завідувачем відділу сільського господарства обласної газети ,,Прикарпатська правда’’, згодом – власкором ТАРС-РАТАУ в Івано-Франківській області. 1984 року він знову повернувся в ,,Прикарпатську правду’’ – очолив відділ промисловості, будівництва, транспорту і зв’язку.
З початку пробудження національної свідомості серед наших краян на початку 90-х років минулого століття Б. Вівчар займає національно-державницьку позицію. Коли у травні 1990-го було створено газету ,,Галичина’’, він працює тут завідувачем відділу суспільно-політичного життя, суспільно-політичних проблем, політичним оглядачем, редактором відділу політики.
Водночас із виходом ,,Галицької Просвіти’’ стає її редактором. Цейтижневик спочатку виходив на восьми сторінках, його становлення припало на історичний для України час – час подій на Майдані в м. Києві. Гострою публіцистичністю, об’єктивним висвітленням ситуації газета запалювала дух волі нашого народу не тільки в нашому краї, а й на сході України, куди її везли й розповсюджували багатотисячними накладами. Брав активну участь у Майдані – Маріуполі, Одесі, Одеській області, Києві.
Часопис підтримує дух Майдану і нині, подаючи альтернативні висловлюваним антиукраїнською владою думки політиків, підприємців, громадських діячів, готуючи суспільство до спротиву їй. Зрозуміло, центральним у часописі залишається діяльність ,,Просвіти’’.
Працюючи головним редактором ,,Галицької Просвіти’’, Богдан Дмитрович відкриває нові імена журналістів, поетів, прозаїків, тримає перо на пульсі просвітянського життя. Ця тема, як і суспільно-політична ситуація, реалізація програми відродження ,,Просвіти’’, посідають провідне місце в часописі.
