Вечорниці на Михайла

У НД «Просвіта» Михайлівські вечорниці

Здавна існувала у нашого народу чудова традиція – вечорниці. Віддаючи шану минулому, беручи все найкраще у наше сьогодення, ми на вечорницях відроджуємо все найдорожче, що є в народу. Його мову, пісню, історію…

У листопаді наступав час перепочинку. Зібрано врожай, зроблено припаси для домашніх тварин, спочивала виорана примерзла нива… А отже, можна зібратися в гурт, повеселитися, поспівати, забавитися.

Так було і цього разу на Михайла у НД «Просвіта», де на гостей чекала господиня (Михайлина Боднар). А що люду було, то неможливо було оком сягнути: і старші, і молодші, і середні, і навіть в дитячих візочках з мамами. Добре, що помаленько навертаються до свого, рідного і давнього.

…Біля печі бідкається господиня, що уже й вечір, ані дівчат, ані хлопців нема, а вона приготувала вже багато наїдків. Аж у далині вже почувся спів: «Туман яром, туман долиною…» І аж дух прехопило. «Йдуть, йдуть!..» Чути сміх, стук у двері. Господиня схоплюється з місця, запрошує дівчат у хату. Вони у святковому українському вбранні несуть миски з пампушками, яблуками, горіхами, варениками. А тон задає і веде їх молода просвітянка Соломія Любінецька, студентка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Не бариться господиня: «Щиро просимо у хату і привітну, і багату. Від зірниці до зірниці хай лунають вечорниці!» І всі разом виконують улюблену пісню «Зеленеє жито, зелене…» Тим часом господиня сідає за кужіль і пряде, дівчата вишивають і плетуть. Невдовзі чується стук у двері, це ватага хлопців проситься на вечорниці. Дівчата не хочуть пускати, жартують і нарешті виходять назустріч хлопцям. Всі аж повеселішали. Господиня загадує їм загадку. Першими відгадують хлопці. Відгадка – місяць листопад. Розповідає їм, які іменини відзначаємо в цьому місяці, різні прикмети і що вже відтепер у цей час відбувалися сватання, заручини. Про ці обряди розповіла учасниця вечорниць Михайлина Ранюк, щоб їх дотримуватись і тепер.

«Як зацвіла півонія чи рожа, то її стережуть, щоб ніхто не зрізав і дівочу долю не вкрав. Мати цю першу квітку зриває і миє нею доньці коси, щоб мала добру долю. Дівчата в любистку, чебреці та м’яті голови мили, щоб хлопці любили…» А якщо вони такі батяри, що люблять нараз три дівчини?.. То про таке кохання заспівав фольклорно-етнографічний гурт «Пшеничне перевесло» ОО «Жіноча громада» у пісні «Ой у полі три криниченьки». Потім веселішої заспівав звідти ж Ярослав Николяк – «Мав я раз дівчиноньку»… На замовлення Михайлів, що знаходились
у залі, пролунала пісня «А зорі та зорі». Їх було більше десяти, в тому числі з військової частини, що дислокується в Івано-Франківську.

Не оминули вечорниць і Кайдашиха та Проня Прокопівна (в ролях – Галина Мельничук і Поліна Дідух) і навіть Циганка (Тетяна Нивникова). Та так витинала циганські викрутаси, запрошувала підтанцьовувати хлопців. Господиня знову запропонувала відгадати загадку: «Що хочеш купити – не купиш, що хочеш продати – не продаси?» Зал настоював, що за гроші все можна купити. Та відгадка інша: це молодість і старість. Господиня закликала берегти молодість, бо минає вона, як та весна, як у пісні співається: «…А молодість не вернеться» з пісні «Стоїть гора високая», яку так задушевно виконали Галина Шеленко та Ярослав Николяк. Тон дійству задавав гурт «Пшеничне перевесло». Його жіночий склад виконав і сумну мелодію «Осипалось листя з берези», бо не можемо забувати про війну, на якій гинуть наші діти, чоловіки і батьки. Не одна війна була в історії українського народу, а пісня дійшла до нас ще з далеких часів.

Про дівочу тайну і ніченьку-циганку співали дівчата з жіночого вокального ансамблю «Квіти ромену» ОНД «Просвіта», про тернову ружу і тернову долю тріо «Ґроно калини» ОО «Жіноча громада». На вечорниці приїхали й учасниці просвітянського ансамблю «Вишиванка», які виконали однойменну пісню, пізніше – «А мій милий вареників просить». Після цього господиня запропонувала всім присутнім скуштувати запашних вареників та пампушок.

Тим часом поважні пані з хорового колективу «Фронтові друзі» співали «Многая літа» всім, хто носить гарне ім’я Михайло та Михайлина.

Михайлина Боднар, завідувачка культурно-масової роботи обласної «Просвіти»