Хліб – людська святиня
Вперше у НД «Просвіта» відбувся захід, приурочений найголовнішому в житті – хлібу. Ще не так давно наші предки важко працювали в цей жнивний час, вручну жали, косили, молотили, а ввечері ще й сходились до просвітянської хати-читальні й співали, читали газети, грали вистави, декламували вірші, обмінювались інформацією. По Петрі на ланах вже стояли полукіпки…
Нині теж поля налились стиглим колосом. Сприяла цьому погода, тож буде цього року в нас достатньо хліба, щоб себе прогодувати, та ще й з іншими поділитись. В полі гудуть комбайни, з бункера сиплеться спіле зерно, яке звозять вантажівки, сушать, очищають. Про цю важку працю хліборобів складено чимало пісень, віршів, прислів’їв. Справді, коли є хліб на столі, то найкраще свято на цілій землі.
Ведуча й організаторка свята Михайлина Боднар на вишитому рушнику з короваєм, спеченим із нового борошна, зустріла гостей, бо ж наш народ промовляє крізь віки: ми до світу з хлібом і душею. І всі присутні в залі заспівали пісню «Зеленеє жито, зелене, хорошії гості у мене». Свій випечений коровай і розповідь про нього підготувала й учасниця Євдокія Шумега. Вона розповіла, щоб гарно він спікся і був пишним, потрібне борошно з семи млинів, масло від семи корів і непочата вода з семи криниць. Тоді буде життя гарним.
У молитві «Отче наш» є сім прохань, які людина адресує Богові. Одним із них є «Хліб наш насущний дай нам сьогодні…» У Біблії це не лише універсальний продукт харчування, а ще й дивовижний небесний дарунок. І хліб їли побожно, перехрестившись до образів, батько розрізав хліб і роздавав його родині. Про це розповів о. Роман Паньків. Рано залишилась сиротою Богдана Ботюк. Але пам’ятає, з якою пошаною ставились у сім’ї до хліба. Про це вона розповіла й виконала пісню. Нещодавно видав свою нову збірку пісень поет-пісняр просвітянин Нестор Мартинець – «До рідного дому стежина». В ній теж є два тематичні вірші «Слухай шум колосків» та «Довкола нас пожовклі стебла», які було прочитано на вечорі відпочинку. «Коло млина, коло броду, там дівчина брала воду. Я на неї задивився, мало в воді не втопився…» – співав своїм насиченим тембром Ярослав Медвейчук. А ще такі милозвучні «Очі волошкові» й «Прилетіла ластівка». Його вітали бурхливими оплесками, як і солістку Центрального Народного дому Лесю Мельник. «Ой піду я до млина, а у млині новина: там є, мамцю, мельник, там є, мамцю, добрий, там є, мамцю, хороший – меле гречку без грошей».
І скільки не минає років і тисячоліть, а хліб залишається святим і величним завжди. Його значення й оспівування під час весільного обряду показали членкині Союзу українок під керівництвом Раїси Романюк.
Коли зібрали урожай зернових, їхали до млина молотити борошно. Бувало, з ночівлею. Очікуючи своєї черги, люди веселилися, співали пісні, розповідали різні бувальщини, жартували. Було весело й тут, на вечорі відпочинку «Слався, пісне обжинкова». А додавала веселощів наша сміхованка Поліна Дідух. Звучали й танцювальні мелодії. А насамкінець всім присутнім у залі роздавали шматочки короваю з медом, яким пригощала Галина Мельничук і розповідала, як у їхній родині цінувався хліб, як випікали його. До речі, після опитування вона одна з небагатьох присутніх у залі жінок і нині пече запашний гарний хліб і калачі. Тож вклонімося цій святині, щоб одвічно був хліб у кожній родині.
Михайлина БОДНАР, завідувачка культурно-масовою роботою Івано-Франківської обласної «Просвіти»