Унікальність Снятинського літературно-меморіального музею Марка Черемшини
Довго не міг вирішити про що ж буде мій перший блог на оновленому сайті прикарпатської «Просвіти». Адже моє невгамовне творче нутро просто фонтанує ідеями і темами, як у поетичній, так і у пісенній площинах… Власне між цими площинами і перебирав темами для блогу. Але, як то кажуть – «…де двоє б`ються, третій користає…”))) І тим третім стало те, що так чи інакше дотичне до всього мистецького…
До моїх рук потрапив матеріал колеги по перу і просто хорошої людини – просвітянки, чудової письменниці, кандидатки філологічних наук, а до того всього ще й черемшинознавиці і співробітниці музею – Іванни Олещук (Стеф’юк).
Хто іще не знає ким був Марко Черемшина, може стисло, однак доволі акцентуально прочитати хоча б у вільній енциклопедії – «ВікіпедіЯ, перейшовши за ось цим посиланням:
та матеріал, наданий мені Іванною Стеф’юк, не стільки про самого письменника, скільки про унікальний Снятинський літературно-меморіальний музей Марка Черемшини. А ще мене, як просвітянина івано-франківського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, як поета та громадського діяча, привабив цей матеріал тим, що:
- по-перше: Марко черемшина активно займався громадсько-політичною, літературною і культурно-просвітницькою роботою;
- по-друге: сам музей був і завдяки потрібним та відданим людям і надалі є справжнім епіцентром літературно-мистецького життя на Снятинщині і улюбленим місцем для імпрез багатьох митців не тільки з Прикарпаття, а й Буковини, Львівщини та ін.;
- і по-третє: те що зроблено вже, що робиться, а також, що іще планується ініціативною творчою командою цього музею – є чудовим прикладом для інших.., не тільки музеїв…
Отже, щоб довго не ходити по колу, викладаю у своєму дебютному блозі отриманий від Іванни Олещук (Стеф’юк) матеріал про Снятинський літературно-меморіальний музей Марка Черемшини:
Про музей:
Цього року виповнюється 70 років з часу відкриття Снятинського літературно-меморіального музею Марка Черемшини. Його відкрито за ініціативи дружини письменника Наталії Семанюк, вона ж була першим директором. Музей має 7 кімнат, 5 з яких – меморіальні, експозиція висвітлює основні етапи життя і творчості письменника і побудована за концептуальним принципом. Наталія Семанюк з самого початку заснування музею налагодила у ньому культурно-просвітницьку роботу, і її традиції надалі були гідно продовжені. В музеї упродовж багатьох років діяв авторський проект Наталії Семанюк «Літературні четверги».
Серед найцікавіших експонатів – особиста книгозбірня Івана Семанюка (фахова література), речі особистого користування письменника, видання його творів різних років та колекція перекладів новел Марка Черемшини різними мовами світу.
З 1978 до 2018 року музеєм керувала Руслана Кірєєва – авторка понад 150 краєзнавчих, літературно-публіцистичних, культурологічних, мистецтвознавчих публікацій, член Національної спілки журналістів та Національної спілки краєзнавців України, просвітянка. За час директорства Руслани Кірєєвої музей став справжнім епіцентром літературно-мистецького життя на Снятинщині і улюбленим місцем для імпрез багатьох митців не тільки з Прикарпаття, а й Буковини, Львівщини та ін. Окрім того, Руслана Кірєєва консолідувала дослідницьку роботу, спрямовану на вивчення творчості Марка Черемшини та краєзнавства. Її учні – Оксана Личук, Іванна Олещук (Стеф’юк), Тетяна Вовк, Наталія Радиш, Петро Кірєєв, Максим Швець, Ольга Слободян продовжують традиції своєї видатної вчительки, яку по праву можна назвати незамінною як постать в культурно-мистецькому житті Покуття.
2019 рік для музею ознаменований з одного боку подвійним ювілеєм – 145-річчя з дня народження Марка Черемшини та 70-річчя з часу творення музею. А з іншого боку, цей рік розпочався важкою непоправною втратою: відійшли у вічність відразу двоє титанів покутської культури – директор Снятинського літературно-меморіального музею Марка Черемшини Руслана Кірєєва та голова Творчого клубу імені Марка Черемшини Володимир Карий.
У вирішально важливу для музею пору в. о. директора Снятинського літературно-меморіального музею Марка Черемшини Петро Михайлович Кірєєв спільно з командою однодумців скоординували зусилля на тому, аби справа Руслани Кірєєвої продовжилася, а музей залишився місцем культурно-мистецького та професійного спілкування. Під його керівництвом створено онлайн-платформу «Музей Марка Черемшини у Снятині»
Модератором онлайн-платформи є – черемшинознавиця і співробітниця музею, кандидатка філологічних наук, просвітянка, учениця Руслани Кірєєвої Іванна Олещук (Стеф’юк). За два тижні онлайн-платформа об’єднала понад 600 активних читачів, тут уже вміщено унікальні факти з життя письменника, оновлено біографію у енциклопедії «Вікіпедія» (зокрема, уточнено дату народження). Також авторський колектив регулярно публікує рецензії у галузі літератури, кінематографу, наводить цікаві етнографічні факти стосовно Покуття, робить діалектологічні вибірки з творів тощо.
Спільно з телекомпанією «Снятин» музей запустив проект авторського художнього читання новел Марка Черемшини «Карби душі», презентація – уже незабаром.
Розроблено також логотип музею, оновлено логістичну базу даних. Особливо працівники музею пишаються тим, що днями віднайшли два експонати, котрі увійдуть до основного фонду – рукопис зі студії Наталії Семанюк «Літературні четверги» та оригінал підручника Івана Семанюка на готиці.
«Ми почали роботу над відродженням «Літературних четвергів» Наталії Семанюк. Це буде справжня дитяча літературна школа з резиденцією, творчими лабораторіями, пленерами і тренуваннями. Викладач-волонтер – член Національної спілки письменників України Іванна Олещук (Стеф’юк), котра у своєму професійному доробку має досвід головування літературною студією імені Степана Будного (філологічний факультет ЧНУ імені Юрія Федьковича), керування просвітянською літературною світлицею «Оберіг» (Чернівецька обласна організація ВУТ «Просвіта») та модерне літературне формування «Поверх буденності» (Будинок естетики та дозвілля міста Чернівці. Планів дуже багато, і ми дуже сподіваємося, що все вдасться», – розповідає в. о. директора установи Петро Кірєєв.
«В мене складається враження, що наша найдорожча Руслана веде нас всіх зараз. Адже відбувається стільки доленосних речей (саме тоді, коли земля іде з-під ніг). Ми не маємо права здатися зараз, в ім’я її і в ім’я її справи. Руслана Петрівна мене виховала – як дослідника Черемшини, декламатора, організаторку заходів, етнографа… Вона вчила мене 15 років, її я вважаю своєю духовною матір’ю і найкращим другом, я зобов’язана їй назавжди», – розповідає Іванна Олещук (Стеф’юк).
До слова, до ювілею Марка Черемшини у рамках програми книговидання Снятинської районної ради у чернівецькому видавництві «Друк Арт» вийде монографія Іванни Олещук (Стеф’юк) «Людина і світ у слові Марка Черемшини». Ця праця присвячена пам’яті Руслани Кірєєвої.
Особисто для себе, а заодно і у доповнення цього допису, поцікавився у Іванни про її частину роботи у музеї, пов’язану із уже проведеними оглядами книг наших прикарпатських авторів і довідався, що:
- безпосередньо у рамках роботи Творчого клубу імені Марка Черемшини Іванна Олещук (Стеф’юк) написала передмову до книги Миколи Калачика “Попадя Маруся і опришок Марусяк”;
- проведено огляди таких книг, як: “Трійця наша пресвята” (книга за загальною редакцією В. Харитона), “Переписник Стефанії Мурярової”(О. Деркачова, О. Фіщук), “Моє ліплення оленя” (Тарас Мельничук), “Зустрічі” (І. Оробець), знайомство з поезією Богдана Томенчука;
- а ще кіно: написана рецензія на фільм “Гуцулка Ксеня”.
УЧІМОСЬ ШАНУВАТИ СВОЄ І ВЧИТИСЯ ДОБРОГО У ІНШИХ.
Марко Черемшина
«Фрагмент моїх спогадів про Івана Франка»
(уривок)
«…Слухаючи викладку Франка я почував свою умовну бідноту і в думці бажав собі, щоб пробудився Могильницький і щоб звів бесіду на жарти, або на шахрайство галицьких панів… Аж нарешті пробудився Могильницький і відразу казав мені співати гуцулки. Спершу я не похочував, але коли і Франко мене підбадьорював, я розпочав в`яванку коломийок «Параскою»:
Ой пішов я до Параски лиш голі два разки –
А вна мені показує, аж три перелазки:
«Оцим будеш заходити, я цим виходити
А цим будеш утікати та як муть ловити».
Та Параска подобалась була і Могильницькому , і Франкові. Іван Франко опісля не раз повторяв її собі у хвилях загальної мовчанки.
…………
Стільки ж я і бачився з Франком особисто.
Спитаєте, може, яке враження зробив на мене Франко?
Великого астрального тіла, що гріє всю Україну, а світить далеко – ще дальше…»
22 432 Відповіді