Попадюк Мирослав Петрович народився 4 листопада 1937 року в селі Хлібичині Заболотівського (тепер Снятинського) району в селянській сім’ї. Батько був свідомим сільським господарем, прилучався до діяльності Товариства «Сільський господар» (30-ті роки), до аматорських діянь сільської читальні «Просвіта» (був учасником будівництва громадою села Народного дому, який став читальним приміщенням, відкритого при згоді Львівської просвітньої централі далекого 1926 року)
У родині панували просвітницьке слово, українська пісня і книги. За своє селянське правдолюбство і несприйняття перемін з новими владцями батько був згодом покараний комуністичною владою (після призову до війська в 1944 році опинився у Вязьмі під Москвою, де містився концтабір для неблагонадійних. Три роки вибивали зізнань від підозрілого, мордуючи і морячи голодом. При Божій помочі минулося).
В ці нелегкі часи Мирослав Попадюк здобував перші ази знань в початковій місцевій школі. А опісля були Заболотівська середня, філфак Івано-Франківського педінституту (нині Прикарпатський університет), де активно прилучився до літературного життя, головуючи в інститутській літературній студії та перебуваючи в обласному літоб’єднанні. Поезія полонила юнака під опікою інститутського викладача Володимира Омельченка.
Після закінчення педінституту в 1960-му державне направлення скерувало його у Вінницьку область (Соболіська СШ №2 Теплицького району). А далі – терени покутські. З 1962-го директорував у школах Снятинщини (Зібранівка, Хлібичин, Вовчківці, Заболотів).
З часів горбачовської демократизації і гласності, та в роки вже нашої Незалежності – дванадцять років завідування Снятинським районним відділом освіти та десятиліття методичної служби для культурно-просвітницького розвою на теренах краю. Десятки просвітницьких авторських видань краянина, серед яких і ґрунтовна історія «Просвіти Снятинщини», «Три зорі Василя Равлюка», активно служили цій цілі.
Кінець 80-х був особливим етапом державницького і національно-духовного відродження, на якому проявився талант організатора і виховника Мирослава Попадюка.
Потрібна була і сміливість, і одержимість, бо ж після столичної Установчої конференції Товариства української мови імені Тараса Шевченка (ТУМ) в лютому 1989 року одразу ж, у березні цього року, виник напівлегальний осередок Товариства у Снятині. Снятинський міський осередок ТУМ ім. Т. Шевченка збирався на засідання по суботах в методичному кабінеті відділу освіти. Проводилася активна робота по організації осередків і збір підписів про надання українській мові статусу державної. Це був акт уже активного протистояння проти русифікації, проти політичного та духовного гніту. З боку компартійних та державних структур велася активна пропаганда проти ТУМу, проти створення його осередків на Снятинщині. Але діяльність влади уже була безсильною. Осередки ТУМу в селах Іллінці, Попельники, Тулові, Белелуї, Задубрівцях знову стали масовими.
Снятинський осередок ТУМу у квітні 1989 року сформувався як легальна організація, був зареєстрований у Києві, реєстаційне свідоцтво підписав голова Товариства Дмитро Павличко. Керівником Снятинського осередку став учитель, поет Мирослав Попадюк.
Робота ТУМу набирала розмаху. У багатьох селах, у школах, на підприємствах створювалися осередки. До осені їх налічувалося уже понад 25. Відбулася установча конференція Снятинського районного Товариства. Його головою обрали Мирослава Попадюка, який торік відзначивши своє 80-ліття, уже 28 років незмінно очолює Снятинське районне об’єднання просвітян.
Шкільні осередки – то головна база просвітницьких діянь на теренах краю. Цю базу заклав у свій час і нині успішно розвиває М. Попадюк.
На X з’їзді «Просвіти» серед кращих районних просвітницьких об’єднань Прикарпаття очільник обласної «Просвіти» Степан Волковецький назвав і «Просвіту» Снятинщини, підкресливши наступне: «…головну увагу «Просвіта» має приділяти школі, там наше місце діяльності, орієнтуючись на давню просвітянську традицію по вихованню нового поколінню українців».
Мирослав Попадюк успішно це робив і робить, за що чимало має відзнак і нагород. А серед них: низка районних нагород і знак «За заслуги перед Покуттям» (2011); грамота Івано-Франківської облдержадміністрації і обласної ради (2007, 2017): медаль «За заслуги перед Прикарпаттям» (2012); медаль «Будівничий України»(2005, №351), Пам’ятна медаль до 100-річчя Василя Андрусяка (Грегота-Різуна), полковника УПА; Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2009, №16823); Почесна грамота Івано-Франківського обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка (2007, 2017); Відмінник освіти України (1977); Почесний член обласної «Просвіти». Мирослав Попадюк – депутат обласної ради першого демократичного скликання (1990-1994) та чотирьох скликань Снятинської районної ради (1994-2015); член Асоціації українських письменників (2014) та Національної спілки письменників України (2015), Національних спілок журналістів (2006) та краєзнавців (2010) України.
Він – лауреат обласної премії імені Василя Стефаника в галузі літератури (2017), обласної літературно-просвітницької премії імені Марійки Підгірянки, літературно-мистецької премії ім. Марка Черемшини.
