Надвірнянське районне об'єднання ВУТ "Просвіта"

Відродження Просвіти Надвірнянщини

В 1989 році піднялася хвиля українського відродження по всій Україні. Відбувалося це в умовах, коли СРСР ще міцно стояв на ногах і складалося враження, що політика перебудови зробить свою справу – завершить процес прикрашання фасаду імперії, а дальше все і всі залишаться при справах.

Однак слід мати на увазі, що впродовж десятків років в тюрмах і концтаборах імперії зростала така сила як шестидесятники і Українська Гельсінська спілка, котрі трансформувалися в Народний Рух України. Всі вони утворювали частину пірамід політичної та громадянської ієрархії суспільства. Але не було основи цієї піраміди – все наче висіло в повітрі. І такою основою стало Товариство української мови імені Тараса Шевченка, утворене на установчій конференції 11  - 12 лютого в Республіканському будинку кіно в Києві. Очолив нову громадську організацію Дмитро Павличко. А вже у вересні  1990 року відбулася друга конференція, де організації було присвоєно назву «Просвіта» і очолив її Павло Мовчан.

В Надвірнянщині все відбувалося дещо інакше. У вересні  відбулася установча конференція при переповненому залі Районного будинку культури. В суспільстві домінувало очікування виборів 1990 року. Утворені на підприємствах первинні осередки товариства переважно якщо не мали підтримки керівництва, то не мали  і відвертого спротиву. Тож численні делегати прибули на конференцію як на свято. З ентузіазмом було проголосовано питання утворення районної організації Товариства. Так само успішно було сформовано Раду як керівний орган. Головою було обрано Дмитра Романи шина, вчителя української мови середньої школи села Пнів. А дальше розглядалися питання участі в наступних виборах. Були висунуті кандидати до всіх виборних органів влади  - районної, обласної і Верховної ради України. Можна стверджувати, що ця частина дистанції завершилася повним успіхом. Більшість делегованих конференцією кандидатів стали переможцями виборів. В районі стараннями ТУМ і Руху було обрано нове керівництво.

Заслуговує на увагу одна деталь. Після зміни назви організації на «Просвіту» в Києві в районі воно так залишалося Товариством української мови. Треба віддати належне активістам - вони ретельно і предметно займалися питаннями повернення нашій рідній мові належного статусу в школах і на підприємствах. Там змінювалися таблички з російськомовних на українські. Відстежувалася проблема підвищення статусу вчителів української мови і літератури та департизації керівництва освіти. Найпомітнішу роль відігравали в цьому керівники РО ТУМУ – Марія Ісопенко, подружжя Степан та Емілія Смереки, Михайло Максим юк та багато інших. Провідну роль все ж виконував голова Дмитро Романишин, обраний головою Районної ради…

При всіх позитивах праці Товариства воно не переступило межі ТУМу на шляху до Просвіти. Мається на увазі перехід від вирішення суто гуманітарних питань до економічних та всього комплексу проблем розбудови суспільства вже після проголошення Незалежності. Заради справедливості треба відзначити, що і в Києві керівництво не подолало цього рубежу. Тому Україна втратила свою потужну економіку і всі її переваги перед багатьма державами Європи і республіками СРСР. Святе місце не пустує і свою чорну справу зробили комуністи та їхні численні клони – політичні партії. Їхніми стараннями в Україні утворилася система олігархічного капіталізму, що функціонує за принципом: «Все довкола колгоспне, все довкола моє». Звідси всі наші сьогоднішні проблеми. Шлях державного будівництва треба пройти належно і до кінця.

Звичайно, що позитивів у праці районної Просвіти було немало. Духовне відродження, вшанування Тараса Шевченка, пропагування його творів, відзначення пам’ятних дат нашої історії. Все це відіграло велику роль.

В 90-і роки Просвіта в районі ще хоч мінімально працювала. На початку 2000-х років це вже було формальне існування. Після відходу з життя її багаторічної очільниці Галини Кулик Просвіту перестали помічати, про неї просто забули.

Потрібно було взяти за основу діяльності Просвіти досвід її праці в 20 – 30-і роки минулого століття. Сьогодні в місті та районі робляться важливі кроки з відродження організації як Всеукраїнського Товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, де за основу маємо брати кращий досвід минулих часів, враховуючи особливості і проблеми сьогодення.  ВУТ «Просвіта» має відіграти роль формувача громадянського суспільства в Україні.

Справу відродження Просвіти в районі започаткували надвірнянці Михайло Ноняк, Ганна Мохнач, Ярослав Яцура, Аріадна Срібна та весь міський осередок. Активно долучаються до цієї праці просвітяни Ланчина, Делятина, Красної, Пасічної, Гвозда, Назавизова та більшості сіл.

Богдан Березицький, голова РО ВУТ «Просвіта» ім.Т.Шевченка, Михайло Ноняк , почесний голова РО ВУТ «Просвіта» ім.Т.Шевченка.