Дзьоба Галина Василівна

За покликом серця
Дзьоба Галина Василівна

Долі людські. Скільки їх пропливає перед нами, й ми часто cтавимо перед собою запитання: доля дістається людині з народження чи її творить сама людина протягом усього життя, чи, можливо, і те, й інше?


Народилася Дзьоба Галина Василівна 25 лютого 1955 року. Босоноге дитинство Галини Василівни минуло біля тихоплинного Дністра у селі Новосілка.
Звідси простелилися її стежки у великий світ. Тут народилася мрія стати вчителькою української мови та літератури. А життєва дорога її ніколи не стелилася барвистим килимом, бо нелегко здобувалися намічені висоти. «Я багато пережила в житті, бо ніхто не опікував мене, не промітав стежки переді мною. Деколи були й важкі внутрішні сльози, але важливо не здаватися і йти, не поступатися, не розгублюватися. I все буде», - згадує Галина Василівна.
Після закінчення Петрилівської СШ в 1972 році працює старшою піонервожатою у Пужниківській восьмирічній школі, далі - організатором позакласної та позашкільної роботи Нижнівської СШ. Вступ до Івано-Франківського педагогічного інституту.
Життєдайна енергія, ненастанні пошуки, гостре відчуття новизни привели на роботу у відділ освіти у 1984 році. Спочатку методистом РМК, а потім інспектором шкіл, щоб стати наставником не тільки учнів, а й педагогів. Національну школу уявляє передусім демократичною, в якій і діти, і дорослі мали б право вибору, могли б максимально реалізувати свої потенційні можливості, школою, яка б дихала думкою і любов'ю, де у стосунках між людьми панувала б довіра, щирість, добро, де біблійне «люби ближнього свого, як самого себе», де любов до матері, вчителя, класу, школи, рідного міста, села, соборної України були б глибоким сенсом життя.
Доля щедро обдарувала Галину Василівну найкращими людськими чеснотами, які стали їй у пригоді на життєвому й освітянському шляхах. Працелюбна, наполеглива, справедлива, мудра, вона користується повагою педагогічної і просвітянської громадськості.
Колеги відзначають її щирість, довірливість у стосунках з людьми, вміння перейматися проблемами інших. Як головний спеціаліст відділу освіти постійно шукала нестандартний, новий підхід у роботі з педагогічними колективами, керівниками шкіл, учителями. Багато уваги приділяла питанням вироблення і застосування нових підходів до організації навчально-виховного процесу, організації продуктивної праці учнів в умовах розбудови національної школи. Старається працювати так, щоб і педагогічний колектив, і кожен вчитель зокрема шукали, творили, постійно вдосконалювалися. Се¬ред них можна назвати Тлумацьку гімназію (директор- П.Сова), Нижнівську, Остриньську, Кутищенську, Олешівську, Братиишівську, Петрилівську ЗОШ (директори - М. Д. Василишин, Л.О.Доронюк, В, П. Кочеров, Г. А. Коваль, Г. М. Солонина, Кордупель Г.В.). Разом з керівниками шкіл турбується про зростання освітнього рівня вчителів, професійної та фахової підготовки, комплектування шкіл відповідними спеціалістами, правильне їх використання.
Враховуючи вимоги сьогодення до висококваліфікованих працівників як наставник учителів української мови та літератури, всіляко прагне розбудити в них інтерес до пошуку, творчості, глибокого критичного аналізу своєї діяльності.
Через анкетування, індивідуальні бесіди вивчає їхні запити, прогнозує професійну придатність, координує професійні плани, завжди в пошуках стежки до вчительських душ. Адже кожен педагог - це особистість. Тому й організовані в районі з активною участю Галини Василівни різні форми методичної роботи: творча трупа (Нижнівська ЗОШ І-ІІІ ст., керівник – Л. Король), школа педагогічної майстерності (Обертинська ЗОШ І-ІІІ ст., керівник – О. М. Стефанівська), школа передового педагогічного досвіду (Гарасимівська ЗОШ І-ІІІ ст., керівник - М. П. Тимікевич), постійно діючий семінар (керівник - М. М. Безверхів).
Шлях творчого зростання Галини Дзьоби вкотре підтверджує істину: якщо дуже хочеш збагачуватися духовно й інтелектуально, прожити цікаво й недаремно, знайдеш час і можливість зробити це навіть у наших неймовірно тяжких, особ¬ливо для інтелігенції, умовах.
Галина Василівна - голова районного об'єднання ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка з 1992 року. Це велика відповідальна громадська робота, яку веде безкорисливо, за покликом серця українки-патріотки. I сподівається вона, що праця просвітянська буде корисною всім небайдужим до нашої минувшини і послужить ствердженню нашої свідомості, що ми, українці, - велика нація зі славною історією, багатою культурою, духовністю, зі світлим майбутнім.
За її редакцією вийшла книжка «Палаюча ватра( з історії «Просвіти» Тлумацького району: минуле і сучасне)»
За вагомий особистий внесок у справу українського національного відродження , розбудову та зміцнення української держави нагороджена медаллю «Будівничий України» ВУТ «Просвіта», 2010 р., Почесною відзнакою голови райдержадміністрації та голови районної ради, 2010 р. та ювілейною медаллю «Двадцять років Незалежності України», 2011 р.

Оксана Шкварок