Московія – є Московією, а не Росією.

Інтерв’ю з народним депутатом  України І і ІІ демократичних скликань, Надзвичайним і Повноважним Послом України в  Грузії (1998-2003) і Республіці Азербайджан (2005-2008), головою Івано-Франківського обласного об’єднання  «Просвіта» ім. Т. Шевченка Степаном Волковецьким*.

-  Пане Посол, у одному із своїх виступів Ви запропонували обговорити широкою громадськістю питання, як ми, українці, мали б називати Росію. Росією, так як тепер, чи Московією? Як її називав світ до Петра І.

- Це питання історичної справедливості, тим  більше, що в Україні йде процес декомунізації та очищення від залишків комуністичного та імперського минулого. У Конфуція є мудрі слова: «правильно назвати – значить правильно зрозуміти». Насправді, московська державність народилася і зміцнилася в період Золотої Орди, в межах монголо-татарської держави. І дійсно світ знав її у ті часи як Московію. І лише в 1713 році російський цар Петро І видав указ своїй дипломатії називати її Росією чи «Государством російскім» і закріпив цю назву проголошенням Московії імперією в 1721 році.

Як знаємо, зроблено було це з політичним міркувань, щоб перейняти (на словах звичайно) славні європейські традиції Київської Русі. Хоч сама Московська держава будувалася і протягом століть діяла на зовсім інших засадах – засадах кочової азійської політичної культури, з її експансією, загарбанням чужих земель, жорстокою диктатурою і т.п.

Немає жодних об’єктивних історичних підстав називати її Росією, особливо нам, українцям. Ми не можемо заставити світ і росіян–московитів змінити назву «Росія» на «Московія» і не стараємося цього робити. Але нам ніхто і ніщо не завадить вживати таку назву, яку вважаємо за потрібне, яка відповідає історичній правді. Так, ми маємо претензії до цієї назви, бо ми, українці, є правонаступниками традицій Київської Русі на відміну від Московії. Це наші предки на своїй території сформували давню українську державу і дали назву «Русь» («Росія» - похідне від «Русь»). Найбільший український історик М. Грушевський так назвав нашу історію «Історія України-Руси». Наш геній Т. Шевченко не вживав етнонім «Росія», а використовував – «Московія».

То чому ми маємо змиритися з тим, що у нас «перейняли», а точніше у нас  забрали, а ще точніше вкрали? Руси, русини – ми, українці, і так ми себе називали і так нас називали протягом довгих століть і в часи польської, польсько-литовської, австрійської (в Західній Україні) влади.

-    Найісторичніше, якщо можна така сказати, своє ймення несе патріарх Філарет, який іменує себе як Патріарх Київський і всієї Руси-України. Чи не так?

- Безперечно, адже Київська метрополія чи не старша за саму Москву, не кажучи вже про Московську метрополію. Патріарх Філарет знає історію і не віддав цю назву чужинцям. Для всіх нас це є добрим прикладом.

-  А як бути з назвою «Україна»?

- Ми знаємо, що етнонім «Україна» вживався паралельно ще з часів Київської держави і остаточно закріпився у зв’язку з цим, що Московія «запозичила» спадщину Києва, починаючи від основного – назви народу. Тепер уже вони стали не просто «русскімі», а «велікоросамі». А хто ж ми тоді? Можливо варто б подумати про назву України – «Україна-Русь».

Пригадую собі історію, яка мала місце в радянський період, під час екскурсії по історичних місцях Києва. Екскурсовод розказувала про Київську Русь, пам’ятки давньоруської культури делегації з Сибіру. Тоді хтось з гостей здивовано запитав: «так здєсь всьо рускоє, откуда же взялісь єті українци?» Питання логічне і на нього потрібна відповідь. Для кожного із нас, для них, і для всього світу.

- Чи не видається Вам, що самою назвою Росія Петро І запретендував на Київську спадщину й одночасно висловив претензії і на територію України?

- Цілком правильно. І вся історія відносин України з Московією (Росією) до сьогодні є тому підтвердження. І тепер, коли ці відносини набули гострого військово-політичного протистояння, думаю прийшов час історичної правди. Нам, українцям, громадянам України, навіть на офіційному рівні варто  повернути Росії справжню її назву – Московія. Відповідно росіян називати – московитами. Тим більше, що теперішня Московія (Росія) Путіна продовжує привласнювати нашу українську історію і наших великих предків. Наприклад, хрестителя Руси-України Володимира Великого. Їм  би, за правом спадковості побудувати у  Москві пам’ятники правителям Золотої Орди, а вони взялися за зведення монумента Київському князю Володимиру.

- Пане Степане, як дипломат з багаторічним стажем, говорячи про офіційний рівень, чи могли б Ви обґрунтувати свою пропозицію на основі міжнародної практики?

-  Така практика існує у світі з давніх часів. Кожен народ називає інший народ чи іншу державу так, як вважає за потрібне. Наприклад Німеччину ми, українці, називаємо Німеччиною, росіяни (московити) – Германією, а самі німці свою державу  - Deutschland. Інший приклад, Грузія, де я довший час представляв Україну як посол. Слов’янський світ називає її «Грузія», англомовний -  «Georgia» (Джорджія), а самі грузини свою країну називають «Сакартвело».  Те саме можна сказати про Чорногорію (Монтенегро)… І таких прикладів багато.

-  Яким Ви бачите механізм реалізації цієї ідеї?

- Думаю, що це питання варто обговорити широкій громадськості у всіх регіонах України. До речі, це буде потужним імпульсом для нашого усвідомлення правдивої історії України, пов’язаної із російським  «старшим братом». Для початку ми плануємо провести  конференцію на цю тему з участю науковців – істориків, політологів Прикарпаття. Це питання могли б  розглянути обласні ради у всіх регіонах України, в тому числі і наша Івано-Франківська. І завершальний етап – винесення і обговорення цієї пропозиції Верховною Радою України.

-  Думаю, що своє слово має сказати й українська історична наука.

-  Безперечно, ця ініціатива мала б і виходити від науковців-істориків. Сподіваюсь, що вони скажуть своє слово. І це слово буде вагомим. Зрештою, за прогнозами багатьох дослідників Росія таки стане Московією, розділившись на багато нових державних утворень. Але це вже питання майбутнього. Завдання тепер - повернути історичну справедливість, використавши наше право національної власності і спадковості.

 

* Примітка. Свого часу від розробив і вів спецкурс для студентів «Міжнародні відносини України з Російською Федерацією та країнами Південного Кавказу», як професор кафедри міжнародних відносин Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника.

Вів розмову Богдан ВІВЧАР